Велосипедні гори Копенгагена

Ця стаття — чудовий приклад, як велосипедистів у всьому намагаються звинувачувати. Бо насправді проблема велосипедних гор не у велосипедистах, а в тім, що архітектори, планувальники й працедавці ігнорують і зневажають потребу людей у місці зберігання велосипедів... Однак ні, в усьому все одне винні саме велосипедисти з їньою велосипедизацією...

Копенгаген — одне з найкращих міст у світі для велосипедистів. Але є й зворотна сторона медалі — тисячі велосипедів, припаркованих посеред вулиць. Іноді ситуація виходить з-під контролю.

Цього року, з відкриттям у Копенгагені естакади Цикельсланґен («Велосипедна змійка») — двосторонньої дороги понад гаванню виключно для велосипедів — місто ще більше уподібнилось до велосипедного раю.

Це не єдина велосипедна естакада у місті, але вона виконує важливу роль — розділяє велосипедистів і пішоходів, що прогулюються вздовж набережної. Вона також приємно закручена і гарна на вигляд.

Понад 50% мешканців міста регулярно пересуваються велосипедом; за недавнім опитуванням, навіть з урахуванням тих, хто подорожує з передмість, 41% копенгагенських студентів і працівників крутять педалі до місця навчання чи роботи.

Насправді у Копенгагені більше велосипедів, ніж людей. Їх число у 600-тисячному місті вп’ятеро перевищує кількість автомобілів. Тут побудовано 400 км велосипедних шляхів, закритих для автомобілів і пішоходів.

У цього, безперечно, є багато переваг, наприклад, чистіше повітря і краща фізична форма мешканців. Якби тільки хтось придумав, що відбувається, коли люди встають з велосипедів.

Їх паркування — болюча тема для міста.

Прибуваючи на міські вокзали, можна подумати, що у Копенгагені сталася серйозна аварія. Купи велосипедів, нагромаджених на стійки, мають такий вигляд, нібито їх причепили нашвидкуруч, тікаючи від поліції.

У інших районах велосипеди часто кидають посеред тротуару, що заважає пішоходам і перекриває входи до магазинів і ресторанів. Це постійний головний біль для тих, хто пересувається пішки чи іншим транспортом.

Нільс Ярлер розповідає, що на вихідних йому доводиться йти по проїжджій частині, щоб потрапити до своєї квартири у центрі міста, адже тротуар вщент заставлений велосипедами.

«Це обурливо. Велосипедисти у Копенгагені завжди паркувались як заманеться, але останнім часом ця проблема загострилась через значний приріст населення, — міркує він. — Будівничі нашого міста не продумали питання паркування на місцевому рівні».

Попри ризик викрадення — минулого року у місті викрали майже 18 тисяч велосипедів — власники рідко закріплюють своїх «залізних коней» ланцюгами. Часто велосипеди просто кидають один на інший.

«Я їжджу на непримітному старому велосипеді, і досі на нього ще ніхто не спокусився, — каже студент Антон Пілмарк. — З такими величезними велозвалищами, я розраховую на статистичну малоймовірність».

Ймовірність викрадення, може, й невисока, але щоб виплутати свої колеса з залізного павутиння, потрібне неабияке терпіння.

Поблизу головного вокзалу Копенгагена, де власники часто лишають велосипеди на вихідні, людському обуренню немає меж.

«Тут банально не вистачає місця, — каже Кірстен Гогольт, майстриня з кераміки. — І не тільки тут, а скрізь у Копенгагені. Нам потрібні кращі парковки».

Ще одна велосипедистка розповіла мені, що ледь знайшла невеличку щілину, куди втулити свій велосипед. Не легший і зворотній процес: знайти його у загальному хаосі. Треба дуже точно запам’ятовувати, де ти його лишив.

Хоча 95% велосипедистів загалом задоволені умовами руху у місті, лише 29% задоволені умовами паркування — проти 40% у 1996 р.

За словами Мікаеля Колвілла-Андерсена, представника компанії Copenhagenize Design, проблема велопаркування — «останній великий бастіон», який мають подолати міста, дружні до велосипедного руху.

«Ще жодному місту це повною мірою не вдалося, — каже він, але відразу ж додає, — та знаєте, усім би такі проблеми».

Зокрема, у Лондоні на велосипедах до офісу дістається менш ніж 4% працівників (за даними перепису 2011 р.), хоча за попереднє десятиліття кількість велосипедистів у місті стрімко зросла. Минулого року мер Лондона Борис Джонсон пообіцяв, що на вулицях Лондона буде «стільки ж велосипедистів, як у Копенгагені чи Амстердамі», але до цього ще далеко.

Одна з проблем Копенгагена — швидкий приріст населення. Щороку до міста переселяється близько 12 тисяч людей; водночас за вісім останніх років було створено лише 7 тисяч нових місць для велопаркування.

«Багато хто з новоприбулих пересувається на велосипеді, а уряд міста не встигає за їхніми потребами», — каже Клаус Бондам, колишній заступник міського голови і кіноактор авангардистського напрямку «Догма», нині ж очільник Данської федерації велосипедистів (Danish Cyclists’ Federation).

«Для вирішення цієї проблеми необхідні рішучіші заходи. У Нідерландах вже відкрилося кілька найсучасніших багатоповерхових паркінгів. Думаю, на часі й тут зробити щось подібне».

На вокзалі голландського міста Гронінген працює підземний велосипедний паркінг на 10 тисяч місць — з цілодобовою охороною. В Утрехті триповерховий паркінг на вокзалі наразі може запропонувати 4300 велосипедних місць — але скоро його затьмарить новий паркінг трохи на схід від станції, де таких місць буде вже 12,5 тисяч.

Тож чи наслідуватиме Копенгаген приклад Нідерландів?

«Ми намагаємось перетягти до себе якомога більше хороших ідей і маємо чудові робочі стосунки з міськими урядами Голландії», — ухиляється від прямої відповіді представник міськради столиці Данії Андреас Роел.

Одна з голландських ідей, що вже починає застосовуватись у Копенгагені, — вилучення велосипедів, які припарковані з порушенням або заважають іншим. Залиште свій велосипед не там, де слід, і згодом ви можете виявити, що його пересунули на найближчу легальну парковку.

У деяких районах за останні роки з’явився також спеціальний велосервіс. Його працівники піднімають велосипеди, що впали, підкачують шини і змащують ланцюги — на знак подяки власникам за правильне паркування.

Узгоджуються також плани перетворити деякі автопарковки у житлових районах на велопарковки.

Надія на зміни є. Втім, наразі мешканці Копенгагена мусять миритися з плямами від машинної олії на руках і одязі і далі викопувати своїх залізних друзів з-під залізних гір, у чиїх нетрях ховаються паркувальні стійки.

Проблеми у Лондоні

У багатьох районах Лондона бракує місць для паркування велосипедів, наприклад, поблизу Бороу-маркет, Ковент-гарден, Пікаділлі-серкус, Карнабі-стріт та Сохо. Навіть якщо стійки для паркування існують, вони завжди зайняті.

Коли стійок не вистачає, велосипеди часто намагаються причепити до вуличних меблів, що не дає належної безпеки. Проблема паркування велосипедів десятиліттями не мала адекватних рішень, але особливо посилилась останнім часом через зріст популярності велотранспорту.

Джерело

Leave a Reply